До питання про синдром Міріззі

Автор(и)

  • М. Г. Гончар Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра хірургії стоматологічного факультету, Україна
  • О. В. Пиптюк Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра хірургії стоматологічного факультету, Україна
  • Я. М. Кучірка Івано-Франківський національний медичний університет, кафедра хірургії стоматологічного факультету, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2415-8127.2018.57.43-47

Ключові слова:

Синдром Міріззі, УЗД, ЕРХПГ, Класифікація, Лікування

Анотація

Синдром Міріззі ми розуміємо як наслідок калькульозного холециститу, при якому конкремент значних розмірів мігрує з жовчного міхура в загальну печінкову або жовчну протоки. При цьому утворюється холецисто-біліарна нориця. Діагностика цієї патології в доопераційному періоді стала можливою з появою ендоскопічних технологій і в даний час, при хронічному перебігу захворювання, вона дає позитивний результат у 50% випадків. Залишаються дискутабельними питання етіології і класифікації синдрому Міріззі.

За останні 15 років у клініці було виконано 3050 холецистектомій з причини гострого  алькульозного холециститу. У 11 пацієнтів виявлено синдром Міріззі. Лапаротомічно прооперовано 10 і лапароскопчно – 1. Усі хворі виписані додому.

Наші спостереження показали, що першопричиною розвитку синдрому Міріззі є функціональні біліарні розлади (дискінезія позапечінкових жовчовивідних шляхів по гіпотонічному типу). Послідовність розвитку даного синдрому може виглядати таким чином: утворення конкрементів; розвиток жовчокам’яної хвороби. Конкремент, який знаходиться в шийці жовчного міхура або в кишені Гартмана тисне на гепатикохоледох, звужуючи його просвіт, що сприяє розвитку запального процесу. Під тиском конкрементів виникає некроз прилягаючих органів з утворенням нориці. Остання збільшується в розмірах і конкремент поступово провалюється в гепатикохоледох, перекриваючи його просвіт.

Існуючі класифікації синдрому Міріззі або достатньо громіздкі для користування, або подібні між собою і відображають етапи міграції конкрементів із жовчного міхура в гепатикохоледох.

При лікуванні синдрому, після зашивання нориці, необхідним є дренування. Ми віддаємо перевагу внутрішнім дренажам.

Посилання

Belebekov ZO, Ysmajylov KS, Mamanov NA. Kliniko-patomorfologicheskaja klassifikacija sindroma Mirizzi. Hirurgija. 2013;3(29):38-41. [In Russian].

Grejasov VI, Perfil’ev VV, Shepkin SP. Diagnostika i hirurgicheskaja taktika pri sindrome Mirizzi. Hirurgija. 2008;11:31-4. [In Russian].

Dutka YR. Osoblyvosti diahnostyky i khirurhichnoho likuvannia khvorykh na syndrom Miritstsi II. Acta Medica Leopoliensia. 2008;1-2:89-91. [In Ukrainian].

Kolkin JG, Hacko VV, Dulin AM, et al. Sindrom Mirizzi: dіagnostika i hirurgicheskaja taktika. Ukrainskyi Zhurnal Khirurhii. 2012;2(17):115-8. [In Russian].

Nychytailo MY, Kondratiuk OP, Lytvynenko OM, et al. Diahnostyka ta khirurhichne likuvannia syndromu Miritstsi. Klinicheskaia khirurgiia. 2000;10:33-35. [In Ukrainian].

Tamm TI, Belov SG, Bardjuk AJ, et al. Diagnostika i hirurgicheskaja korrecija sindroma Mirizzi. Ukrainskyi zhurnal khirurhii. 2013;3(22):93-5. [In Russian].

Siplivij VA, Evtushenko DV, Petrenko GD et al. Diagnostika i hirurgicheskoe lechenie sindroma Mirizzi. Klinicheskaia khirurgiia. 2016;8:8-11. [In Russian].

Hvorostov ED, Grinev RN. Sindrom Mirizzi: dіagnostika i hirurgicheskoe lechenie. Vrachebnaja praktika. 2004;6:30-2. [In Russian].

Jurchenko VV, Nyzhnik LM, Abzhalov MA, et al. Endohirurgicheskie sposoby lechenija konkrementov zhelchnyh protokov. Vestnik Baltijskogo federal’nogo universiteta im. I.Kanta. 2016;2:23-32. [In Russian]

Savelev VS, Revjakin VI. Sindrom Mirizzi. Diagnostika i lechenie. Moscow: Medicina; 2003. 203 p. [In Russian].

Galperin EI, Ahaladze GG, Kotovskij AE, et al. Sindrom Mirizzi: osobennosti diagnostiki i lechenija. Annaly hirurgicheskoj gepatologii. 2006;11:7-10. [In Russian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-06-30

Номер

Том 57 № 1 (2018)

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2018 Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Медицина

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).