Ефективність та ускладнення застосування черезшкірних втручань при непрохідності жовчовивідних шляхів

Анотація

Вступ. Порушення виділення жовчі по біліарному тракту може бути викликано багатьма захворюваннями доброякісного та злоякісного генезу та, в свою чергу, є причиною розвитку життєвонебезпечних ускладнень. Ці ускладнення пов’язані як з розвитком запалення жовчовивідних шляхів і виникненням холангіту з подальшим розповсюдженням септичного процесу, так і з виникненням печінкової недостатності з наступним ураженням інших життєво важливих органів і поліорганною недостатністю.

Мета дослідження. Удосконалення проведення хірургічного лікування при непрохідності жовчовивідних шляхів та при холангіогенних абсцесах печінки шляхом застосуванням мініівазивних черезшкірних дренувальних втручань та зменшення кількості ускладнень.

Матеріали та методи. В представленому дослідженні проаналізовано результати хірургічного лікування 73 хворих з обструктивними ураженнями жовчовивідної системи, у яких ендоскопічний транспапілярний підхід виявився неефективним (в переважній більшості внаслідок неможливості канюляції великого сосочку дванадцятипалої кишки), а також 41 пацієнта з холангіогенними абсцесами печінки. Для черезшкірного дренування жовчовивідних шляхів при холангіті та холангіогенних абсцесах печінки використовували катетери 8-12 Fr під контролем ультразвука в умовах рентгенологічної операційної.

Результати досліджень та їх обговорення. Переважна більшість пацієнтів, яким проведено черезшкірне транспечінкове біліарне дренування, мали злоякісні новоутворення головки підшлункової залози та жовчних проток – 61 пацієнт, та 9 пацієнтам дренування проведено з приводу стриктур гепатікохоледоху доброякісної етіології. Серед 70 пацієнтів після черезшкірного транспечінкового дренування жовчних проток ускладнення виникли у 9 хворих (12,9%). Після черезшкірного дренування абсцесів печінки у 41 пацієнта ускладнення виникли у 9 хворих (21,9%).

Висновки. Виходячи з етіології патологічного процесу, показання для черезшкірних втручань при непрохідності жовчовивідних шляхів можна поділити на такі групи: «біліарні», «септичні» та «змішані». «Біліарні» показання мають на увазі необхідність усунення біліарної гіпертензії, «септичні» – усунення гнійних утворень печінки, а «змішані» – поєднання вищевказаних факторів. Черезшкірні втручання при непрохідності жовчовивідних шляхів та холангіогенних абсцесах супроводжуються низькою летальність, а ускладнення дренувань можуть бути усунені застосуванням мініінвазивних технологій. При наявності відстані від порожнини печінкового холангіогенного абсцесу до капсули печінки менше 10 мм заслуговує уваги прийняття рішення про застосування «відкритого» або лапароскопічного втручання. Проведене дослідження підтверджує можливість черезшкірного дренування і біліарного дерева і холангіогенних абсцесів у одного пацієнта як окремими дренажами, так і одним дренажем.