Планове хірургічне лікування вагітних із первинним симптоматичним хронічним варикозним розширенням вен пахвинного каналу з короткотерміновим перебуванням в акушерському стаціонарі

Анотація

Мета роботи. Розробити покази до планового хірургічного лікування первинного симптомного варикозного розширення вен пахвинного каналу (ПСВРВПК) з короткотерміновим стаціонарним перебуванням в післяопераційному періоді (по термінології ІААS) і оцінити його результати у вагітних.
Матеріали та методи. На базі комунальний заклад «Обласний перинатальний центр» Рівненської обласної ради з початку 2013 року по лютий 2018 рік включно народжувало 14093 пацієнток. Первинну симптомну хворобу вен С2S-C4s,Ep,Ap,r,Pp (за класифікацією СЕАР 2002р.) із них мали 825 вагітних (5,85%) за даними дуплексного сканування вен нижніх кінцівок(поверхневих і глибоких), вен тазу, пахвинних каналів. Вивчали із яких венозних басейнів виникає патологічний рефлюкс у вени з яких формується первинне симптомне варикозне розширення вен пахвинних каналів (ПСВРВПК). Ізольовану форму ПСВРВПК діагностовано у 68 вагітних (8,24%), в поєднанні з варикозним розширенням сафенових і/або несафенових вен – у 197 пацієнток (23,88%). Прооперовано 48 вагітних (18,11%) в плановому порядку, тільки в умовах акушерського стаціонару з короткотерміновим перебуванням (до 48 годин) 98% пацієнток в післяопераційному періоді у ІІ–ІІІ триместрах.
Результати досліджень та їх обговорення. Серед 825 пацієнток з СПХЗВ завдяки дуплексному скануванню діагностували у 68 вагітних (8,24%)ПСВРВПК в ізольованій формі (у 16 пацієнток (23,53%) знаходилось в межах пахвинного каналу, а у 52 (76,47%) – поширювалось за його межі через зовнішнє пахвинне кільце, формує варикозне розширення вен зовнішніх статевих органів і/або нижніх кінцівок). Поєднані форми ПСВРВПК виявлено у 197 (23,88%) пацієнток: ПСВРВПК з варикозним розширенням вен басейну сафенових вен у 120 (60,91%) обслідуваних, з варикозним розширенням сафенових і несафенових вен –у 77 (39,09%) обслідуваних. У 58 (21,89%) пацієнток з ПСВРВПК захворювання носило двобічний характер, правобічний – у 96 (37,36%) вагітних, лівобічний – 111 (40,75%) пацієнток.
Сформовані покази до планового оперативного втручання, хірургічну тактику лікування даної патології в залежності від форми та поширеності. Із 265 вагітних 48 (18,11%) пацієнток із різними формами ПСВРВПК дали згоду на проведення в плановому порядку хірургічного лікування даної патології в умовах акушерського стаціонару в ІІ–ІІІ триместрах вагітності з короткотерміновим перебуванням в стаціонарі: 21 пацієнтка (43,75%) внаслідок неефективної консервативної терапії, коли захворювання клінічно прогресувало і поширювалось;18 вагітних (37,5%) з ціллю підготовки природнього пологового шляху для пологів природним шляхом при вираженому варикозному розширенні вен зовнішніх статевих органів і промежини для зменшення ризиків кровотечі у випадку розриву варикозних вузлів та звуження показів до хірургічних пологів; 9 хворим (18,75%) – на їх вимогу, для покращення косметичних проблем зовнішніх статевих органів і/або нижніх кінцівок викликаних варикозним розширенням вен. Оперативні втручання виконували при відсутності протипоказів до втручання у вагітної з боку соматичного і акушерського статусів. Позитивні клінічні результати лікування отримані у 98% оперованих вагітних, які підтверджені даними дуплексного сканування та суб’єктивною оцінкою оперованих вагітних. У всіх оперованих негативного впливу оперативного втручання на перебіг вагітності, розвиток плода, пологів і на післяпологовий період не було.
Висновки. ПСВРВПК трапляється у 8,24% вагітних у вигляді ізольованої форми, що проявляється клінікою пахвинної кили, так і варикозом зовнішніх статевих органів, варикозним розширенням вен нижніх кінцівок. Найчастіше, у 23.88% обслідуваних трапляється в поєднанні з варикозним розширенням вен в басейні сафенових і/або не сафенових вен). Хірургічне лікування різних форм ПСВРВПК виконували 48 вагітним (18,11%) в плановому порядку у 100% в умовах акушерського стаціонару з короткотерміновим перебуванням в післяопераційному періоді: 21 пацієнтці (43,75%) із-за неефективної консервативної терапії, коли захворювання клінічно прогресувало і поширювалось; 18 вагітним (37,5%) з ціллю підготовки природнього пологового шляху для пологів природним шляхом при вираженому варикозному розширенні вен зовнішніх статевих органів і промежини для зменшення ризиків кровотечі у випадку розриву варикозних вузлів та показів до хірургічних пологів; 9 (18,75%) – на їх вимогу, для покращення косметичних проблем зовнішніх статевих органів і/або нижніх кінцівок викликаних варикозним розширенням вен при відсутності протипоказів до втручання у вагітної збоку соматичного і акушерського статусів. Хірургічна тактика: при ізольованій формі ПСВРВПК, коли варикозне поширення вен виходило за межі пахвинного каналу із зовнішнього пахового кільця клінічно проявляючись варикозним розширенням вен зовнішніх статевих органів і/або нижніх кінцівок, обшивали венозні конгломерати лігатурами без їх висічення не розкриваючи пахвинний канал; при поєднаних формах ПСВРВПК з варикозним розширенням вен зовнішніх статевих органів, яке сформувалось із гілок великої підшкірної вени внаслідок патологічного рефлюксу в них при неспроможності остіального клапану сафенових вен, виконували в одну сесію перев’язку шляхом обшивання лігатурами (не менше двох) із шовного матеріалу, що не розсмоктуються, венозних конгломератів, що виходять із зовнішнього пахового кільця без їх висічення та розкриття пахвинного каналу і на стовбури сафенових вен в ділянці соустій («кросів») і на їх гілки. Всі оперативні втручання виконувались під тумесцентною анестезією у ІІ–ІІІ триместрі.